Рекомендую прочитати есе мого брата перед ознайомленням із цим текстом, або після прочитання мого. Моя історія — це спін-оф його історії, або навпаки. Приємного читання.
Глава 1: Липень 2009
Трава здавалася зеленішою, а ночі — красивішими. Літні канікули тільки-но почалися. Ще одна ніч за комп'ютером — канікули й юний вік дозволяють сидіти до ранку без жодних турбот. Однак цього разу все було по-іншому: у наше невелике село нарешті провели діалап-інтернет. На сірих колонках Genius грає Linkin Park — на гучності не більше 5%, адже хоч я і рокер та анархіст, розбудити батьків означало кінець моєму маленькому світу анархії.
Темну кімнату освітлювало лише синє сяйво такого рідному оку 4:3 монітору. Кажуть, це світло виділяє радіацію, але на колонці стояв кактус — значить, боятися нема чого. Діалап-інтернет — штука цікава: він вчить цінувати кожен кілобайт інформації. Швидкість завантаження — 3 КБ/с. Щоб завантажити картинку розміром 800х600, потрібно було чекати 1-2 хвилини. Альтернативи не було: інтернет-пакет 2G коштував дорого і був недосяжним, та і мережа ловилася лише біля вікна.
Я майже нічого не знав про інтернет: як шукати інформацію, як спілкуватися, і як це все працює. Минулого року один хлопець із міста, що приїжджав до нас в село на канікули до бабусі, розповідав про WoW. Я був знайомий з Warcraft III та Frozen Tron, але РПГ, у яку грають тисячі людей одночасно в реальному часі, здавалася фантастикою.
Діалап давав зазирнули в найменшу щілинку, що роздивитися той “інтренет”, але чесно, цього було більш ніж достатньо. Більшість інформації можна було дізнатися в гуглі з прев’ю сайтів, картинок там не було а лише вирізки тексту, тому вантажилося все досить швидко. Так я відкрив для себе термін ММОРПГ
Тоді, вночі, я відкрив Google і ввів пошуковий запит "ММОРПГ". Я відкривав кожен сайт залипав на скріншоти і міг лише догадувався як ці ігри граються. Довгий скролінг привів мене до того самого завітного сайту "nura.biz". Там була велика кнопка "Створити персонажа". Що я і зробив, мені дуже подобалися 2д арти і мальовка , потім — "Грати". В мене була лише надія і мрія, я майже цілком був впевнений, що нічого не загрузиться ще дуже довгий час, можливо і ніколи. Поки все завантажувалося, я пішов на кухню зробити чай і бутерброди. Коли повернувся через 20 хвилин, на моє здивування — гра запустилася. Я стояв у центрі іллу, не розуміючи, що відбувається. Час переходу між локаціями (нап. центер іллу — ратуша) займав до 5 хвилин, але це не зупиняло мене. Цілу ніч я досліджував світ Нюри. Текст я звісно не читав, це було скучно, проте грав в свій point-and-click - шукав нових НПС і локації. Навіть зумів зайти в дуелі і зіграти бій з скелетом.
Глава 2: Спільні пригоди
Наступного дня я побіг до брата, який жив за 300 метрів. Ми повернулися до мене і цілий день проводили за грою. Мій перший персонаж — лучник ters3456. Пам’ятаю як ми одягали його в новий шмот і просто верещали від захоплення. У брата ще не було діалап-модему, тому ми грали разом на моєму комп'ютері. Це був лучник з мудрістю який міг бафати себе — діч. Ми не розуміли поняття класу чи підкласу, але отримували неймовірне задоволення від прокачки. На наступну ніч я закину клієнт гри на скачку в старий-добрий “Download Master”, що дозволить спалювати час літніх канікул ще швидше.
Коли брату нарешті підключили інтернет, гра набула нового сенсу. Ми створили нових персонажів: я — АДСКИЙ БЛОК, брат — Dark Oryk. Щодо Dark Oryk, мені пам’ятається як ми придумали цей нік разом, на моєму компі. Для нас це була класична схема: епічний прикметник + слово, пов'язане з грою. До мого ніку питань немає, тут все чітко по схемі. А от Orc було занадто банальним тому ми використали ім'я Урюк із Готики 3, орк з першого містечка (готика 3 классика, але 2 назавжди в сердечку як краще РПГ). Так, Uruk було б граматично правильно але кого це тоді хвилювало.
З осені того року ми проводили в грі величезну кількість часу, і навіть беремо досить активну участь у житті ком'юніті гри, спамимо форуми (ми нарешті дізнались що це таке і як працює), беремо участь в конкурсах і просто кайфуємо від гри на всю. Варто відмітити що я був менш соціально активним в грі, роль грав міг характер а ще мовне питання. В той час це сприймалося як правило гри — треба спілкуватися на ру. Але робити це хлопчику з українського села з Заходу України було дуже важко. Мозку ледь вистачало кнопки правильні тикати, а тут ще треба на інший мові витягувати з себе речення яке мало мати хоча б логіку. Тому говорив в грі в загальному я мало, і не сильно рвався в клан, де спільнота і спілкування було в пріоритеті. Сігма мейл мейнталіті, що тут скажеш, хотів грати сам, в своє задоволення, ні з ким не змагаючись за циферки в графі рейтинг.
Говорячи про рейтинг, для мене завжди легендами залишаться макентош і крик, які були першими фул артами (для мене як мінімумі). Дивися хаоти з ними і чекав на прогрузку кожної шмотки по 3 хв, вони були мега епічні, цифри урону які вилітати від них зберігаються в блокнотик що потім показати довжину цифри після мінуса іншим.
В той час ми з братом ми вже 12+ левели, страшні дядьки, ми вперше всерйоз задумуємося про донат. Переказ з картки і веб мані нам не світить, але була одна лазійочка. На сайт саба, ще старому, зеленому, який був зроблений в юкозі (в кого тобі не було сайту на юкозі?) був спосіб оплати картками поповнення мобільного рахунку. Ми збирали гроші з кишенькових, а потім, в суботу, коли в селі був ринок, находили баригу в якого ми за 40 грн купляли поповнення на 30 грн, код від якого ми акуратно стирали копійкою і відправляти сабу в пп. Отримували за це здається 2.5г, чи щось в тому районі. Так Нова Ера познайомила нас з поняттям торгова націнка. Голд в той час був для нас дуже цінним, адже навіть фармити дроп ми не вміли, та і не хотіли, чілити хаоти було набагато веселіше. Тому за голду ми купляли слитки, щоб продати за талли і одягнути свого перса в гос. Сурові часи, що скажеш.
Глава 3: Розчарування
З часом гра мені стає все менш цікавою, дивлячись на це зараз, в ретроспективі, розумію, що все це через те, що я пішов за метою і почав качати блока по причині, що на той час навіть гос блок в пвп був імбою. Так, зрадивши себе, і пішовши на поступки з грою, я все менше починаю грати. Так були бійні, турніри на яких я займав призові місця і мясорубки, але радів я перемогам все менше.
Тому я звертаю свій вектор в іншу сторону — соціалізація. На той час брат вже був в ОнД, потім перебрався в Братство Огня. Старий клан, навіть на той час. Тому я з тремтячими руками пишу заявку на форумі БО, де говорю що мені через 2 місяці вже 16 і я адекватний (ні, я вже ще шкіла яка нічого не розуміє, ні в житті, ні в грі). Завдяки допомозі брата який вже був там великою шишкою, мене приймають без зайвих питань і тепер я чалюся в клані. Так, розмови в КЧ/АЧ, бій за точки і кланові паландури приносять в гру нове світло. Особливо приємно було брати шмот з казни.Тоді ще було “Радіо Нової Ери”, крутилося на якомусь рандомному сайті, а замовляти музику можна було в скайпі. Ведучою була якась дівчина, чи жінка, це прямо під час написання чомусь згадалося, забавно. Не зважаючи на соціальний актив гри мене вистачить ще на півроку.
Намагаючись пробути інтерес до гри я створюю нових мультів, яких качаю до 11. Гра на низьких рівням ще досі подобається, адже зміна сцен все ще швидка і грати цікаво. Все ж таки в році 13-14 я видалив гру і рухаюсь далі по житті.
Глава 4: Повернення
Універ, робота. Короткий опис моїх останніх 10 років. Не подумайте, мені подобається своє життя, і даний стан речей. Є робота від якої я зараз кайфую хоча бувають моменти коли дійсно важко вивозити робочі моменти. Але я дуже багато нових речей яким я навчився зокрема комунікації і софт скілам, навіть більше я тепер маю змогу спілкуватись з людьми з усього світу і організовувати робочі процеси англійською.
І десь тут в брата стається рандомний напад ностальгії і він заходить в нюру, спамить мене скрінами з клієнту нюри в тг і тд. Я до цього звик, стабільно в 2 роки він так робить і ми згадуємо старі-добрі. Але я вирішив і сам зайти, навіть створив нового персонажа DumbleDoor (це я повністю розкрив своє знання англійської придумавши самий дебільний каламбур на тему “маг” який зміг). Слово за слово і ми починаємо грати разом, допомагаємо один одному з кв, ділимося дропом і разом згадуємо як проходити квести. Збираємося в діскорді щоб доплисти на Радість і добити дрейків на кв. Думаємо над тим як містичних вбивати, вигадуємо тактики. Найкраще проведення часу в нюрі на мою думку.
Взагалі гра не та якою була раніше, тепер коли нейрони вже бігають активніше і аналіз це не в баночку, можна і тактично розвалювати мобів яких в дитинстві ти боявся — буквально. Вибрав собі мага — без прив’язки до мети чи з думкою: “ним фармити легко”. Просто так захотілося в той момент, ні разу не пожалів. Тепер через абсолютно випадковий момент: я фармив лічів в 2д і 2 раз на одного з ГОХів попадався soyo, ми щось розговорились, навіть трохи помагали один одному з кв. І ось, я — в ГОХ, максимально чілові дядьки. Подобається що тут всім допомагають, навіть хай левельні (22+) артові чуваки не соромляться спуститися на мульта, щоб допомогти тобі кв пройти, який в їх очах максимально юзлес (бо нашо воно тобі, апай 20 тут гра починається). І їх можна зрозуміти вони грають зовсім іншу нюру з підводдям і іншими локаціями про які я взагалі не знаю. Дякую ГОХам — ви топ.
Вертаємося до історії. Все як колись, ми чілимо гру, з найяскравіших моментів з недавнього згадується фест в глорі, яким ми проходили без арт тіпів які самі виграють його. В нас була команда і активуючи всі свої звивини на максимум, ми комунікували і вигадували як би то виграти той фест з 4 рандомними чуваками, які теж не сильно розуміли, що відбувається і як це все тягнути. Я для себе відкрив купу страток, по типу закривати себе тінню, що скинути агро мобів з себе і тд. Так скоріш за все для вас це не нове, і всі так ще в 2006 році роби, але для мене саме це кайф — розбиратись в механіках гри, досліджувати нові шлях, тактики і стратегії. Гекс який я максимально випадково виграв маючи тіму з 2 магів 18 і 19 лвла (привіт Грім). Ще згадується вечір, хоча скоріше ніч, як ми сиділи в діскорді з братом і розбирали варіанти як джагові пройти квест на арені сеху, проти вара. Де краще стріломет поставити, як байтити вара, скільки максимально фаз можна жити. Це було дуже цікаво, 5д шахи, 200 ікю муви і тд. Ми вижали аж 9 фаз, в які стріломет міг накидати по вару. А це десь 350% на кіл. Якісно проведений час.
Ліричний відступ
В загальному хотів звернутися до всіх гравців Нової Ери, чомусь ком'юніті гри (по моїх відчуттях) досить токсичне. Особливо в хаотах чи інших ПВП івентах. Я як нуб який повернувся через 10 років взагалі ніц не викупав, і мав сам вчитися грі. Вчився на своїх помилках і намагався звикнути до незнайомих мені механік, по типу сокир вара на 5 чи сальто лука. І чомусь спільнота гри подібна на якусь доту, де один місклік = побачення з твоєю мамою і смерть решти рідних. Якщо ти задаєш питання, типу “А що я зробив не так, поясніть?” в кращому випадку тебе ігнорують, а зазвичай — “іді на*** удали гру”. Не знаю чи це компенсація якихось свою приколів, чи в загальному культура поводження в інтернеті така, але це просто так дико. Дивитися як 30 річні мужики піняться і рвуть свої сраки, бо ти новачок в грі і не розумієш що конкретно від тебе треба. Будьте легшими до себе і інших, банальне “це лише гра” не є аргументом для деяких з вас, але по іншу сторону екрану сидить така сама людина як ви. Допомагайте один одному, не будьте бидлом. Є купа людей які просто чілові чади, з якими один кайф гра, дякую Вам.
На цьому все — історія продовжується і дописується, напевно десь зараз ми фармимо мобів, запалюючи свої нейрони мозку як новорічну гірлянду, чого і вам бажаю. Ще стільки локацій і мобів яких я ніколи не бачив, ще стільки раз я вмру, через нерозуміння банальних механік гри, ще стільки мобів я вб’ю придумавши нові стракти. І це стільки хаотів, мясорубок, бугів і гекс я виграю через тотальний рандом. Дякую Новій Ері за дитинство.
Всіх вітаю з наступаючим Різдвом і Новим роком, бережіть себе та рідних.
Покірно ваш, DumbleDoor.